м. Кропивницький Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 21 "Струмочок"

 





Батьківська сторінка

 

 

 

 

 

 

Поради  батькам

 

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

                                    НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ  

   

           Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.


         Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.


          Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.


           Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.
          Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма. 
          З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.
          Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.
         Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.
      Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

-          Розминати пальцями пластилін, глину.

-         Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.

-         Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

-         Стискати та розтискати кулачки.

-         Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.

-         Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

-         Показувати окремо тільки по одному пальчику.

-         Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.

-         Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.

-         Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

-         Нанизувати великі ґудзики на нитку.

-         Зав’язувати вузлики на мотузці.

-         Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.

-         Закручувати шурупи, гайки.

-         Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

-         Складання матрьошок.

-         Малювання у повітрі.

-         Ігри з піском, водою.

-         Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

-         Різати ножицями.

             Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.


             “Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

 

 

и
“О Д И Н   В Д О М А” 
     Починаючи із середнього дошкільного віку, діти спроможні засвоїти  правила з розряду “безпека - небезпека”.
     Сьогодні це особливо актуально. Загроза може чекати на малого біля крамниці /де мама залишила побавитися на свіжому повітрі, поки сама бігає за покупками; у дворі власного будинку, себто всюди, де ймовірний контакт з незнайомцями/.
     Ми не хочемо нікого лякати гострою криміногенною ситуацією. Поки що вона, як запевняють працівники правоохоронних органів, під контролем. Але, будь-яка людина може зазнати кривди від зловмисника, якщо не володітеме елементарними знаннями про те, як слід поводитись у сумнівних ситуаціях. Існує ціла наука – віктімологія, галузь кримінології, що досліджує поведінку, психологічні і моральні особливості жертви, які сприяли скоєнню злочина і можуть спровокувати нову небезпеку для неї і інших осіб.
     За дітей відповідають батьки, але знову і знову слід нагадувати їм про те, що дошкільнят не можна залишати без нагляду. Але будьте реалістами: багато хлопчиків та дівчаток, починаючи з 5-річного віку, гуляють на вулиці самі. Батькам просто бракує часу, щоб піти з малими на повноцінну прогулянку. Доводиться робити вибір: чи тримати дитину в 4 стінах, чи пустити дитину на свіже повітря під чесне слово нікуди з двору самій не йти. Але дитячий токсиколог з м. Черкас Ніна Зима розповідала, що серед клієнтів траплялись діти, які спробували самокрутку з коноплі чи нюхнули клей “Момент” у 4-5 років. В цьому віці в дурман не втягуються, але перша спроба /вчинена за компанію/ залишається в пам’яті. Може статися, що малеча зазнає і сексуальної наруги від підлітків зони ризку”.
Погане про старших дітей дошкільнятам говорити не можна.
Треба спокійно, серйозно пояснити: гратися у дворі ліпше з однолітками, бо тоді інтереси спільні. Розваги старших можуть бути небезпечними: а якщо старші полізуть на дах, звідти можуть впасти і розбитися? Або в підвал, де живуть пацюки?
Останнім часом фіксується дедалі більше випадків, коли дорослі вчиняють щодо дітей розтлінні дії. Йдеться здебільше про школярів, але від зустрічі з сексуальними збоченцями не застраховані й дошкільнята. Нещодавно в пресі писалося, що пристойний з вигляду чоловік /батько 2-х дітей/ згвалтував 7-річну дівчинку. Розповідалось й про те, як продовж кількох місяців 65-річний дідуган чіплявся, обмацував руками сусідських дівчаток 6-8-річного віку. А ті переживали огиду, страх, однак мовчали з тієї загадкової причини, через яку діти ховають погане від батьків. В цих випадках йшлося про людей зі здоровою психікою. Душевнохворі щодо цього особливо небезпечні.
     А ще дитину можуть викрасти. Бізнесмени не даремно оберігають своїх нащадків від кіднейперів, які йдуть на все задля викупу. Однак і в простих сімях, з яких нічого правити, ставалися трагедії: дітей завозили за тисячі км від дому, але змушували жебракувати на користь “рабовласників” – алкоголіків і бомжів.
Починаючи з 6-7 років дітей треба вчити не сідати з незнайомцями в ліфти. Адже саме у їх замкнених кабінах стаються злочини. Якомога раніше, тільки-но дитина навчається запамятовувати, завчить з нею, мов слово “мама”, домашню адресу.
 
 
К О Н С У Л Ь Т А Ц І Я    Д Л Я   Б А Т Ь К І В

 

 

“Р У Х О В А   А К Т И В Н І С Т Ь   -  
 
О С Н О В А   З Д О Р О В О Г О   С П О С О Б У   Ж И Т Т Я   Д И Т И Н И ” 
 
У наш час кожній людині відомо, що фізкультура і спорт ко­рисні для здоров'я. Що ж стосується ролі руху
для фізичного та психічного розвитку дитини, то про де наголошується майже в усіх книгах про
виховання дітей.
Дійсно, неможливо уявити здорову дитину малорухливою. Установлено, що кожен руховий акт здійснюється в просторі і часі, тому дитина, яка активно рухається, отримує можливість набути за певну одиницю часу більшого об'єму інформації, що, як наслідок, сприяє прискореному формуванню її психіки. Фахів­цями доведена також взаємозалежність рухової активності і роз­витку мовлення. Рухова активність збільшує словниковий запас дитячого мовлення, сприяє більш осмисленому розумінню слів, формуванню понять, що покращує психічний розвиток дитини.
Таким чином, можна виділити наступні основні моменти у впливі рухової активності на організм дитини. Це створення енергетичної основи для росту і розвитку та сприятлива сти­мулююча дія на формування психічних функцій. Такі положен­ня в сукупності забезпечують і оздоровчий ефект фізичних вправ.
Фізичний розвиток дитини проявляється в таких основних властивостях, як сила, швидкість, спритність, гнучкість, витри­валість. Кожна із цих властивостей сприяє і зміцненню здоров'я.
Суттєвий позитивний вплив на підвищення витривалості, на­приклад, мають фізичні навантаження у вигляді повільного бігу та стрибків. Ллє чи доцільно рекомендувати біг малюкам серед­нього дошкільного віку? Стверджувальна відповідь на це запи­тання не залишає сумнівів. Нині доведені як доцільність, так і оз­доровча ефективність використання спочатку елементів, а потім і повноцінних, але не дуже тривалих комплексів бігових наванта­жень у повільному темпі (швидкість до 7—8 км на годину).
Починати такі вправи можна вже на третьому році життя, чергуючи їх з ходьбою, стрибками, дихальною гімнастикою та
підкиданням дрібних предметів. Дистанція перших пробіжок не повинна перевищувати 40—50 метрів. Звичайно, проводити такі заняття краще в ігровій формі. Важливо підкреслити, що найбіль­ший оздоровчий ефект дають сюжетні ігри з тривалими біговими навантаженнями. Наприклад, хтось із дорослих зображує коня, мотоцикл, катер тощо.
Важко переоцінити значення для здоров'я дітей таких ігор, як всім відомий «Квач», «Гілка», класики, «Мотузочка». Багато ці­кавих рухливих ігор проводяться з м'ячем, скакалкою та іншими предметами.
Важливо, щоб в іграх малюків брали участь дорослі, здатні ство­рити навколо себе атмосферу радості. У цих заняттях навантажен­ня збільшується поступово, але не шляхом подовження дистанції, яку пробігає дошкільник, а шляхом повторення її 2—3 рази під час одного заняття. На 4—5 роках життя можна перейти до більш тривалих пробіжок, спочатку до 80—100, а потім до 150—200 м.
Якщо батьки зацікавлені у зміцненні здоров'я дитини, варто додатково вводити в режим дня біг. Коли це можна робити? На­самперед після повернення з дитячого садка дитині обов'язково треба дати можливість побігати і пострибати. Непогано, якщо це буде проходити у формі веселої гри чи жартівливого змагання з мамою або татом. Циклічні вправи потрібно обов'язково вклю­чати в комплекс ранкової зарядки (з 5-го року життя малюка), яку краще проводити на свіжому повітрі знову-таки разом із батьками.
Зарядка має закінчуватися водними процедурами.
Позитивну оздоровчу дію мають і інші циклічні вправи, на­самперед лижні прогулянки. У таких фізичних навантаженнях бере участь велика кількість м'язів.
На відміну від бігу рухові на лижах дітей треба навчати. Не­обхідно дібрати лижі і палки відповідно до росту дитини. Для ма­лят у віці 3—4 роки довжина лиж може перевиїцувати їх зріст на 5—7 см. Лижні палки мають бути трохи нижчими від плеч. Чере­вики для лиж потрібно добирати так, щоб можна було без зусиль їх взути на 1—2 товстих шерстяних шкарпетки. Потім необхідно показати дитині, як носять лижі, одягають їх на ноги і прибира­ють на місце. Перші заняття на сніїу проводяться без палок і по­чинаються з навчання падіння на бік з розведенням рук у сторо­ни. Не можна допускати спроб сісти на лижі, тому що це може призвести до травми.
Перші вправи — це ходіння по прямій з поступовим засвоєн­ням ковзного кроку, коли лижі не відриваються від лижні. Потім діти мають навчитися буксировці на лижах (малюк тримається за палки, які тягне дорослий), розвороту на місці та, нарешті, подо­ланню підйомів «драбинкою» та «ялинкою».
Можна навчити дитину гальмуванню «плугом», коли кінці лиж розсунуті, а носки лиж та коліна зводяться ближче одне до одного і лижі ставляться на внутрішні ребра.
Слід пам'ятати, що лижне тренування для середніх дошкіль­нят проводиться при гарній, теплій погоді і не повинне переви­щувати ЗО хвилин. Одяг не повинен заважати рухам дітей і пе­регрівати їх.
Наступним видом корисних навантажень, що мають суттєву оздоровчу та загальнорозвивальну дію, є плавання. Цей вид спор­ту має ту перевагу, що ним можна займатися в будь-якому віці.
Плавальні навантаження зміцнюють м'язи серця, покращують кровообіг; плавання також є ефективним засобом профілактики і навіть лікування порушень осанки і сутулості. Установлено та­кож, що плавання має позитивний вплив на процес росту дітей.
При навчанні дитини плавання насамперед потрібно подбати про її безпеку на воді. Для цього використовують басейни глиби­ною від 50 до 90 см. Кращий басейн — відкритий з підігрівом во­ди. Усі вправи проводяться на мілкому місці і тільки в бік берега. Не можна залишати дитину біля води без нагляду ані на хвили­ну. Краща температура води під час занять в басейні — близько 27 градусів.
Тривалість занять визначається поведінкою дитини: як тільки з'являється легкий озноб, послаблюється увага, потрібно одразу зробити перерву, тіло малюка розтерти рушником і вдягти на ньо­го теплий одяг. Зазвичай перші заняття не повинні перевищувати 7—8 хвилин, поступово їх можна подовжити до 15—20 хвилин.
Навчання плавання складається з кількох етапів. Спочатку корисно провести вправи, що імітують деякі плавальні рухи, на суші. Завданням наступного етапу є освоєння дитиною води та навчання рухам у ній (ковзання, пірнання, дихання у воді, пере­сування тощо).
Вид циклічних вправ, який мають освоїти діти середнього дошкільного віку,— це їзда на велосипеді. Малятам 3—4 років рекомендується пересування на триколісному велосипеді. Цей
процес приносить дітям неабияке задоволення, а також зміцнює м'язи кінцівок, розвиває фізичні якості — силу, спритність, ви­тривалість. Діти-велосипедисти стають більш сміливими та напо­легливими і отримують безліч позитивних емоцій завдяки своєму триколісному другу.
Отже, заняття спортом з дітьми можуть бути дуже різноманіт­ними, головне — їх послідовність, систематичність та вірна ор­ганізація.
Коли та як відвести час для фізкультурних занять з малюка­ми? ІЦо стосується робочих днів, то кілька хвилин на ранкову зарядку і півгодини на вечірні ігри з дитиною може без зусиль знайти навіть найбільш зайнятий батько. Потрібно тільки мати бажання для цього! У вихідні дні і особливо під час відпустки ефективним оздоровчим засобом може і повинен стати туризм — фізичні тренування на лоні природи.
До будь-якого, навіть одноденного, походу потрібно підго­туватися всією родиною, причому діти повинні бути активними учасниками цих приготувань — збирати рюкзаки, іграшки, спор­тивне приладдя, брати участь у виборі маршруту так, щоб він про­ходив по цікавих місцях (лісом із чистим повітрям та поблизу водоймищ). Дуже важливий правильний вибір взуття для дити­ни, яке має бути легким, зручним та міцним і не здавлювати ногу дитині. У рюкзаку малюка знаходиться змінний одяг, рушник та інші необхідні предмети. Вага рюкзака для дітей 4—5 років не повинна перевищувати 1—1,5 кг.
Перед тим, як вирушати у похід, дитина має бути навчена пра­вильній техніці ходьби. Особливої уваги та обережності потребує ходьба лісом. Малюк повинен навчитися слідкувати за тим, хто йде попереду нього, йти з опущеними руками, дивлячись під но­ги та орієнтуючись на місцевості. Діти йдуть одразу за тим, хто крокує в голові колони.
Дистанція походів для дітей віком 3—4 роки не повинна пере­вищувати 3,5—4 км при швидкості пересування до 3 км на годину. Поступово відстань можна збільшувати до 6—7 км.
Під час походу варто не поспішати, заохочувати дитячу до­питливість, розповідати дитині про дерева, квіти, тварин та ін­ших мешканців лісу. Не варто ходити з дітьми мовчки, краще їм щось розказувати або розучувати під час подорожі віршики, спі­вати пісні. Разом з тим, слід намагатися підтримувати ритм пересування, інакше діти швидше стомляться. Першими ознаками стомленості є капризи і плаксивість, тоді краще зупинитися для короткого відпочинку. Зазвичай через 30—40 хвилин після почат­ку ходьби організується перший привал протягом 15—20 хвилин. Після відпочинку діти можуть випити води ї погратися. Найбільш популярні ігри з м'ячем, з ходьбою навшпиньках, тримаючись ви­тягнутими руками за протягнуту між деревами мотузку, ходіння по колоді з різних боків тощо. Остання гра з дітьми проводиться разом із дорослими.
При хорошій підготовці до походу та правильній його органі­зації малюки не тільки отримають неабияке задоволення, пози­тивний емоційний настрій, відкриють для себе багато нового та цікавого, пізнаючи світ, але й суттєво зміцнять своє фізичне та психічне здоров'я.
Який саме вид спортивного оздоровлення принесе більше ко­ристі вашому малюкові,— вирішувати вам, батьки. Але пам'ятайте, що умовою ефективності тих чи інших фізкультурних занять і вправ є стійке бажання дитини займатися ними та ваш особис­тий приклад і допомога в цьому.
Сподіваємося, що ви зможете зробити правильні висновки, і, виховуючи та навчаючи дитину в своїй родині, не забуватиме­те приділяти належну увагу її оздоровленню та повноцінному фі­зичному розвитку.